Брітіш Ейрвейз (British Airways plc) - найбільша авіакомпанія і національний авіаперевізник Великобританії, одна з найбільших в Європі. Основні хаби - Хітроу та Гатвік. Брітіш Ейрвейз має ліцензію типу А, тобто має право на перевезення пасажирів, вантажів і пошти на літаках з 20 і більше пасажирськими кріслами. "Брітіш Ейрвейз" - член авіаційного альянсу Oneworld.
31 березня 1924 чотири найбільші авіакомпанії Великобританії - "Інстон Ейрлайн", "Хендлей Пейдж Транспорт", "Даймлер Ейрвейз" (наступник AT&T) і "Брітіш Ейр Марін Невігейшн" - злилися, щоб сформувати "Імперіел Ейрвей" між центром Британської імперії та далекими володіннями та колоніями, такими як Австралія та Африка.
На той час велика кількість невеликих британських авіакомпаній також розпочала свою діяльність. У 1935 році вони злилися, щоб сформувати велику приватну авіакомпанію "Брітіш Ейрвейз Лтд". За рішенням Уряду, Імперіел Ейрвейз і Брітіш Ейрвейз Лтд були націоналізовані в 1939, утворивши нову компанію - Брітіш Оверсіз Ейрвейз Корпорейшн (БОАК). Післявоєнна БОАК продовжувала забезпечувати перевезення на маршрути великої довжини, крім американського напрямку (це напрями забезпечували «Брітіш Саус Амерікен Ейрвейз», які злилися з БОАК у 1949). Континентальна Європа та внутрішні рейси обслуговувалися новою націоналізованою авіакоманією, «Брітіш Європейський Ейрвейз» (БЕА), яка отримала маршрути існуючих британських незалежних авіаліній.
У 1952 БОАК почала рейси на новому літаку «Де Хавілланд Комета» в Йоганнесбург, скоротивши час перельоту вдвічі. Став набувати величезної популярності туризм вихідного дня, що призвело до великих змін у роботі авіакомпаній. БЕА прийняла виклик, заснувавши компанію «БЕА Ейртурз» у 1970 році. У 1972 році БОАК і БЕА були об'єднані під щойно створеним Правлінням Британських Авіаліній, до 1974 року створивши «Брітіш Ейрвейз» під час правління Девіда Ніколсона. "Брітіш Ейрвейз", одночасно з "Ейр Франс", вперше розпочали комерційні рейси на надзвукових пасажирських літаках "Конкорд" у січні 1976 року.
Сер Джон Кінг, згодом лорд Кінг, був призначений Головою у 1981; йому було поставлено завдання підготувати авіакомпанію до приватизації. Кінг найняв на роботу Коліна Маршалла на посаду Головного виконавчого директора в 1983. У заслуги Кінга приписують перетворення збиткового гіганта на одного з найбільш прибуткових авіаперевізників, перетворення компанії на «Всесвітньо улюблену авіакомпанію», тоді як багато великих авіакомпаній перебували в кризі. Флот авіакомпанії та маршрутна сітка були реорганізовані на початку роботи Кінга; для зміни іміджу компанії та марки було залучено команду експертів. Понад 23,000 робочих місць було скорочено на початку 1980-х, хоча Кінг вживав різних заходів для підвищення морального духу персоналу та оптимізації бізнес-процесів у той же час. Пропозиція щедрих відступних для людей, що залишають компанію, призвела до рекордних збитків у сумі 545 мільйонів фунтів стерлінгів, які були покриті рахунок платників податків, але в майбутньому значно збільшила вартість компанії при приватизації.
Національний перевізник був приватизований, і його акції стали торгуватися на Лондонській фондовій біржі в лютому 1987 року. Початкова пропозиція в результаті торгів була збільшена в 11 разів. У квітні 1988 Брітіш Ейрвейз поглинули авіакомпанію Брітіш Каледоніан, а в 1992 була поглинена ще одна британська авіакомпанія, Дан-Ейр, яка базувалася в Гатвике.
Незабаром після приватизації "Брітіш Ейрвейз" авіакомпанія Річарда Бренсона "Вірджин Атлантік Ейрвейз", яка розпочала свою діяльність з польотів на одному "Боїнгу-747" у 1984, стала конкурувати з "Брітіш Ейрвейз" на найприбутковіших маршрутах. Після того, як історія про те, як «Вірджин Атлантик» доставила додому заручників з Іраку в 1991, набула суспільного резонансу, Кінг сказав Маршаллу і директору зв'язків із громадськістю Девіду Бернсайду що треба «щось робити з Бренсоном». Цим почалася кампанія «брудних трюків», яка закінчилася пред'явленням позову Бренсона Кінгу і British Airways за наклеп у 1992. Кінг висунув зустрічне звинувачення Бренсону, і судовий розгляд затягнувся до 1993. запропонували 500 000 ф. ст. відступних Бренсону та 110,000 ф. ст. його авіакомпанії; надалі «Бритіш Ейрвейз» мали заплатити до 3 000 000 ф. ст. податків та зборів. Бренсон розділив компенсацію між своїми співробітниками, назвавши її БЕ Бонус (BA Bonus).
У 1990-ті Брітіш Ейрвейз стала найприбутковішою у світі авіакомпанією; її гасло стало «Всесвітня Улюблена Авіакомпанія». У 1992 році «Брітіш Ейрвейз» купили невеликого німецького регіонального перевізника «Дельта Ейр Транспорт», перейменувавши його в «Дойче БЕ». На той час, коли цей підрозділ був проданий у червні 2003, «Дельта Ейр Транспорт» експлуатував 16 «Боїнгів-737» і був другим за розміром німецьким авіаперевізником після «Люфтганзи».
Лорд Кінг пішов з посади Голови у 1993, його замінив колишній заступник Колін Маршалл, який об'єднав функції Головного виконавчого директора та Голови. Боба Айлінга, який пізніше обійняв посаду Головного виконавчого директора, було призначено виконавчим директором при Маршаллі. Лорд Кінг був призначений Президентом, він безперечно заслужив на цю посаду, потім, 1997-го, він став почесним Президентом і був ним до своєї смерті в липні 2005-го.
У 1995 році «Бритіш Ейрвейз» створили «Бритіш Азія Ейрвейз», дочірнє підприємство, що базується на Тайвані, для організації рейсів між Лондоном і Тайпеєм. З політичних причин «Бритіш Азія Ейрвейз» мали як іншу назву, а й їхні літаки мали іншу розмальовку, прапор Великобританії замінили китайські мотивы.[2] Багато авіакомпаній наслідували цю ж практику, наприклад австралійська КВАНТАС на тайванських лініях називалася "Australia Asia Airways", а дочірнє підприємство КЛМ - "KLM Asia". «Бритіш Азія Ейрвейз» припинили існування у 2001 р., коли рейси було припинено через їхню низьку прибутковість.
У 1996 році, коли «Брітіш Ейрвейз» очолив новий виконавчий директор Боб Айлінг, розпочався складний період для компанії. Посилення конкуренції, високі ціни на нафту і зростання курсу фунта стерлінгів зумовили падіння прибутку. Виник конфлікт між менеджментом та профспілками, і його подолання обійшлося компанії у сотні мільйонів фунтів стерлінгів. У 1997 році Боб Айлінг замінив традиційний прапор Великобританії на хвостах літаків на національні мотиви, метою цієї акції була зміна іміджу компанії як строго національного перевізника Великобританії у бік більш космополітичного образу. Цей крок не мав успіху, і Боб Айлінг припинив цей процес, оголосивши, що флот матиме два типи забарвлення; половина – з прапором Великобританії, інша половина – з національними мотивами. Айлінг довелося доводити непідсудність компанії антитрестівському законодавству, але справу програли, і компанії довелося пожертвувати частиною слотів у Хітроу.
Позитивним результатом роботи Боба Айлінга стало отримання прибутку в розмірі 750 млн фунтів стерлінгів і заснування успішної авіакомпанії, яка хоч і субсидується, Go в 1998. Go була лоу-кост перевізником і повинна була зайняти нішу в бюджетному сегменті. Через чотири роки після початку діяльності компанія була продана венчурному фонду 3i та згодом злилася з «ІзіДжет». Айлінг також займався реструктуризацією флоту, замінивши замовлення більш місткі Боїнги-747-400 на користь більш економічного «Боїнга-777», а також оновив середньомагістральний флот «Брітіш Ейрвейз», придбавши літаки сімейства «Аеробус-319»/320/3.
У 1999 «Брітіш Ейрвейз» повідомили про 50% падіння прибутку, гіршому результаті з часу приватизації. У березні 2000 року Боб Айлінг був зміщений зі своєї посади. Через 2 місяці його замінив Род Еддінгтон. Еддінгтон став проводити політику скорочення робочих місць, найбільшого розмаху ці заходи досягли 2001 року після сумнозвісних терористичних атак 11 вересня.
8 вересня 2004 року «Брітіш Ейрвейз» оголосила про продаж своєї 18.5% частки в КВАНТАСі при збереженні партнерства в операційній діяльності (у тому числі в поділі доходів), у тому числі на так званих рейсах Кенгуру. Таким чином компанія заробила 425 млн?, які були спрямовані на скорочення заборгованостей компанії.
Маршалл, який став довічний пер у 1998, пішов з посади Голови Правління в липні 2004, і цю посаду обійняв Мартін Брайтон, колишній Голова Правління «Брітіш Амерікен Тобакко». 8 березня 2005 року, Брайтон оголосив, що колишній Головний виконавчий директор «Аєр Лінгус» Віллі Уолш займе крісло Рода Еддінгтона у вересні 2005 р.
У вересні 2005 року новий Головний виконавчий директор Віллі Уолш оголосив про великі зміни в управлінні «Брітіш Ейрвейз», які мали заощадити 300? млн у 2008, та про початок експлуатації Терміналу 5 у Хітроу. Також було анонсовано продаж «БЕ Коннект» компанії «Флайб», у зв'язку з чим Уолш заявив: «Незважаючи на хороші результати роботи команди „БЕ Коннект“, ми не бачимо перспектив підвищення її прибутковості в нинішньому стані». «Брітіш Ейрвейз» зберегли 15% частку у «Флайб» по завершенню угоди.
З 2004 Брітіш Ейрвейз позиціонує себе як авіакомпанія з повним сервісним обслуговуванням на внутрішніх рейсах (у тому числі використання великих аеропортів, безкоштовне харчування та напої). Таким чином, "Брітіш Ейрвейз" орієнтована на клієнтів, які готові платити за повне обслуговування, на відміну від клієнтів операторів, які пропонують економні квитки.
У 2006 авіакомпанія здобула почесну премію Скайтракс. Інші нагороди – OAG Airline of the Year 2007, Best Airline Based in Western Europe 2007, Best Transatlantic Airline 2007, та Best Europe – Asia/Australasia Airline 2007'. Тим не менш, у 2007 році "Брітіш Ейрвейз" були найгіршою європейською авіакомпанією за показником втрат багажу.
Ви можете за телефоном: +38 067 799-84-98.
Повна контактна інформація у розділі "Контакти".
Повернутися на сторінку "Легенди брендів"