Історія Heineken почалася 16 грудня 1863 р., коли 22-річний Жерар Адріан Хайнекен купив броварню "Стог сена" у центрі Амстердама. На той час це була найбільша з 69 пивоварень на околицях міста.
Жерар Адріан від початку встановив нові стандарти. Коли вирішив перейти з голландського сорту пива, яке називалося "робоче пиво", на нове, баварське "пиво джентльменів". У результаті продажі значно зросли, що спричинило проблеми з дистриб'юцією. Тому в 1867 р. було збудовано нову пивоварню на околиці Амстердама. А 1873 року стартувало нове підприємство - "Heineken's Bierbrouwerij Maatschappij N.V.". У тому ж році пивоварні потужності вирішили збільшити знову: друга пивоварня Heineken була збудована в Роттердамі.
У 1869 році він призначив німця Вільгельма Фельтмана головним пивоваром, а сам зайнявся пошуками якісної сировини. У своїй лабораторії, унікальній для пивоварень того часу, Жерар Адріан постійно контролював якість сировини та готової продукції. У 1886 році учень Луї Пастера д-р Еліон отримав від компанії завдання вивести знаменитий нині сорт дріжджів "Heineken А". Ці дріжджі досі є унікальною та найважливішою складовою, що надає пиву Heineken особливий смак. Дріжджі Heineken А - єдиний інгредієнт, який не може бути відтворений або куплений іншими виробниками пива.
Верщиною діяльності Жерара Адріана була почесна золота медаль, яку пивоварня була удостоєна на Всесвітній паризькій виставці 1889 року.
Коли Жерар Адріан помер у 1893 р., його броварня вже була однією з найбільших у Нідерландах, з обсягами продажів близько 200,000 гектолітрів на рік (звичайна пивоварня продавала тоді близько 3,000 гектолітрів).
До кінця минулого століття конкуренція значно зросла, але успішна діяльність Heineken пояснювалася, по-перше, традиційно міцним зв'язком компанії з клієнтами, а по-друге, великими фінансовими ресурсами. Після довгих роздумів було вирішено для подальшого зміцнення позицій дещо знизити ціну пива та здійснити значні інвестиції у сектор HORECA (hotels, restaurants, cafes).
Генрі П'єр, який вивчав хімію, поставив собі за мету вдосконалити мистецтво пивоваріння. Він витратив багато сил, часу та грошей на дослідження у цій галузі. Іншою його особливістю була турбота про своїх співробітників. Він перший у Нідерландах заснував пенсійний фонд для робітників броварні, в яких він бачив насамперед людей. Будучи впевнений, що повага до особистості відбивається на мотивації, він дуже дбав про добробут та умови праці персоналу. За це він отримав навіть прізвисько "червоний пивовар", що на той час аж ніяк не звучало як комплімент.
Звісно, роки Другої світової війни означали застій для Heineken. Однак ще тоді керівництво Heineken почало замислюватися про повоєнне майбутнє компанії. Було вирішено, що компанії Heineken необхідно розвивати експортну діяльність і надалі зміцнювати свої позиції в секторі магазинних продажів, оскільки в барно-ресторанному секторі перспективи не виглядали райдужними через загрозу законодавчих обмежень та змін щодо закупівлі пива з боку покупців.
Припущення про те, що продаж Heineken у роздрібній торгівлі зросте, було підтверджено Альфредом Хайнекеном. А.Г. Хайнекен прийшов у компанію у 1942 році. З 1951 по 1964 р. він був членом наглядової ради. З 1964 по 1969 р. він був членом виконавчої ради директорів та її головою з 1971 по 1989 р. Потім, досягнувши пенсійного віку 1995 р., він був головою та делегованим членом наглядової ради Heineken N.V.
Наприкінці 1940-х років. А. Хайнекен провів кілька років у США, де вивчав продаж пива. Він познайомився із системою супермаркетів у США та побачив, який вплив має реклама. Після повернення до Голландії А. Хайнекен власноруч прибив на двері свого офісу табличку "Відділ реклами".
Післявоєнний спад на європейському ринку пива стимулював розвиток експорту за межі Європи. Проте було недостатньо варити гарне пиво: його треба було добре продавати. У 1951 р. було засновано відділ продажу. Таким чином, ще у 1950-х компанія Heineken перейшла від орієнтації на виробництво до орієнтації на ринок. І це означало новий успіх.
Ряд змін на ринку пива в 1960-х (активізація в Нідерландах сильних конкурентів з-за кордону) призвів до необхідності вжити заходів у відповідь: в 1968 р. Heineken злився з Amstel - другою найбільшою пивною компанією Нідерландів. Це, зрештою, виявилося дуже вдалим рішенням, оскільки в результаті конкуренція іноземних пивоварень була значно знижена.
Однак не було забуто та експорту. Протягом 1950-х обсяги пива, що вивозилося за кордон, значно зросли (205,000 гектолітрів у 1950-51 рр.; через три роки обсяги майже подвоїлися). Дві пивоварні - у Роттердамі та Амстердамі - не могли вже виробляти відповідно до попиту. Але постало питання: чи не був успіх експорту лише короткочасним явищем, і чи варто було тоді розширювати виробництво?
Зрештою, було прийнято рішення побудувати ще одну броварню на півдні Нідерландів. Виробництво там почалося в 1958 р. На початку 1960-х на якийсь час здалося, що песимісти мали рацію, передбачаючи падіння експорту: внаслідок обмежень на імпорт у західноафриканських країнах було зафіксовано зменшення поставок у цей регіон. Проте вже через кілька років картина знову змінилася на сприятливий бік за рахунок зростання експорту до США, Франції та Швеції.
У 1950-х-1960-х Heineken концентрувався на тих ринках, де можна було відносно легко досягти успіху. Складні ринки Європи тимчасово залишилися осторонь. Тільки в 1970-х і 1980-х, після того, як були охоплені "легкі" ринки, Heineken звернувся до Європи, наслідком чого стала низка придбань та пайова участь у броварнях багатьох країн.
Завдяки своєму прагненню надалі зміцнювати міжнародні позиції марки Heineken розробив схему освоєння нових ринків, використовуючи експорт, ліцензування та пайову участь.
Позиція Heineken у США - також один із прикладів гнучкої поведінки на ринку. З погляду позиціонування марки ключову роль відіграє європейська спадщина Heineken. Тому Heineken ніколи не вироблявся в США, а завжди експортувався з Голландії.
Коли Альфред Хайнекен був головою ради директорів, було ухвалено рішення побудувати броварню в Зутервауді, на півдорозі між Роттердамом та Амстердамом. Цей пивзавод, найсучасніший у Європі, почав виробництво 1975 р. Нині потужність пивоварні становить 8 млн гектолітрів на рік. У 1996 розпочалося розширення виробничих потужностей, головним чином завдяки зростанню експорту. Тут вариться пиво для внутрішнього ринку.
Колишні броварні в Амстердамі та Роттердамі були закриті відповідно у 1988 та 1970-х. Амстердамський будинок перетворено на музей Heineken, а Роттердамі до червня 1997 р. розташовується департамент транспорту Heineken Export.
Три покоління сім'ї Heineken прагнули покращувати мистецтво пивоваріння та поділяли комерційний підхід до експорту, а також переконання, що досконалість – це процес. Тому компанія Heineken, з гордості, поваги та в дусі батьків-засновників, повинна невпинно працювати над покращенням якості марки, яка носить їхнє ім'я. Це відображено в словах Альфреда Хайнекена: "Я розглядаю пляшку поганого Heineken як особисту образу".
Ця сімейна традиція пов'язує минуле зі сьогоденням та вказує напрямок майбутнього руху у всьому, що робить компанія Heineken.
Джерело: sommelier.dn.ua
Ви можете за телефоном: +38 067 799-84-98.
Повна контактна інформація у розділі "Контакти".
Повернутися на сторінку "Легенди брендів"